Тис ягідний у народі називають «червоним деревом», оскільки його древисина дійсно червона. Вона міцна, важка, не гниє. Меблі з червоного дерева можуть простояти століття. Тис росте дуже повільно. Найвищий світі тис росте в Аджарії. Його висота 32,5 м, вік — 4 000 років. Молоді паростки тису, кора, листя і насіння містять отруйні для людей і тварин речовини. Тис росте майже по всій Європі.
Сибірський кедр має цінну деревину, вона тверда, міцна і є однією і кращих у світі для виготовлення олівців. Росте довго — до 300 років і досягає 35 -метрової висоти. Кедрові горішки ціняться своїми смаковими якостями, із них можна виробляти муку, халву, молоко, олію. Люблять їх ведмеді, білки, бурундуки та інші мешканці тайги. Із кедрової хвої роблять настої проти цинги, з живиці виготовляють камфору. В шафах, виготовлених із кедра, ніколи не заводиться міль.
Росичка — невеличка рослина, яка росте на болотах, має листя, вкрите дрібними ворсинками, які наповнені липкою рідиною. Тільки комаха торкнеться хоч до однієї ворсинки, як спрацьовує природна пастка. Жертва вгрузає в липкий слиз, а інші ворсинки хапають її і топлять у клейкій речовині. Мертва комаха потрапляє в середину листка, листок стулюється і відбувається ніби перетравлення комахи, тобто сік повністю розчиняє жертву, а рослина цим і живиться.
Чай з Китаю завезли в Європу 1517 року португальські моряки, але як напій він став використовуватися тільки у XVIII столітті. У перекладів з китайської чай означає «молодий листочок». Дикорослий чай — це вічнозелене дерево до 10 м висотою, товщина стовбура — понад 1,5 м, а культурний чай — це чагарник, в якого постійно зрізають верхівку молодих пагонів і листя. Чай називають «еліксиром життя», тому що в ньому є майже всі вітаміни. Вживання чаю корисне при багатьох захворюваннях.
Цукрова тростина — багаторічна рослина висотою до 6 м, яка росте на тропічних болотах. Серцевина стебла солодка, тож саме з неї отримують солодкий сік, який випаровують і виробляють з нього кристали цукру. Першими цукор стали виготовляти в Індії. Індійська назва цукру «саккара», від якого і походить слово «цукор».